Земельная реформа: есть ли выход из лабиринта?

Через відсутність державної земельної політики, стратегії розвитку земельної реформи системний підхід у сфері державного управління земельними ресурсами практично не проглядається. Якщо здійснити аналіз виконання положень Указу Президента України від 30 травня 2001року № 372 «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 – 2005 роки» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 446-р «Про затвердження заходів щодо реалізації Основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001 – 2005 роки» то можна констатувати, що навіть на середину 2009 року з них, на жаль, виконані лише окремі.

земля

Lightning bolt strikes a rape seed field on a summer day

Одним із найбільш характерних прикладів неспроможності державних інституцій завершити розпочате в 90-х роках реформування  земельних відносин є сучасний стан справ у сфері земель сільськогосподарського призначення. Очевидно, що на сьогодні основним завданням є створення всіх необхідних умов для формування сучасних високорентабельних та конкурентоспроможних
сільськогосподарських підприємств. Ситуація на селі, що склалася після передачі основної маси сільськогосподарських угідь у приватну власність, характеризується незавершеністю і потребує невідкладного вирішення.

Проведення паювання земель сільськогосподарського призначення, видача сертифікатів на земельну частку (пай), а згодом і державних актів на право власності призвело до утворення великої кількості (майже 9 млн.) землеволодінь і землекористувань – особистих селянських господарств та земельних ділянок власників земельних часток (паїв).

Поряд з цим відбувається постійне зменшення недержавних та державних сільськогосподарських підприємств.

Такі зміни в структурі землекористування, постійне зменшення його ефективності, обумовлюють зменшення з року в рік посівних площ сільськогосподарських культур, негативно відображаються на якісному стані земельних ресурсів. Зазначене вище практично унеможливлює на сьогодні проведення
необхідних робіт із землеустрою, картографічних та ґрунтових обстежень, впровадження заходів з раціонального використання і охорони земель.

Також не забезпечується належний державний контроль за процесами деградації земель в умовах споживацького використання земельних ресурсів, шкода від якого різко зростає. Такі негативні тенденції становлять дуже суттєву небезпеку загальнодержавного характеру.

Не менш характерним прикладом повної відсутності якогось системного підходу з боку держави є питання оренди земель.

Законом України «Про Державний бюджет країни на 2008 рік та про внесення змін про деякі законодавчих актів України», прийнятим 27.12.2007 р. № 107-VI, внесені зміни в Земельний кодекс України, Закон «Про оренду землі» та інші закони, якими визначається, що надання земельних ділянок в оренду повинно здійснюватись виключно на конкурентних засадах. Визначено також, що порядок
проведення конкурсів встановлюється законодавством.

Однак, Уряд, замість того, щоб підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України відповідний законопроект, взявся із завидною наполегливістю намагатись затвердити такий Порядок за рішенням Кабінету Міністрів України.

Так, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 р. №90 «Деякі питання проведення земельних аукціонів». Указом Президента України №309 від 07.04.2008 р. зупинена дія цієї постанови. Кабінет Міністрів України з урахуванням Указу Президента приймає постанову від 17.04.2008 р. №394 «Про затвердження порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів».

Указом Президента України від 21.07.2008 р. № 639/2008 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 р. №394(394-2008-п).

Конституційний Суд  України  своїм  рішенням від 22.05.2008 р. № 10 р-рп визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Внесені зміни в Земельний кодекс України, Закон України «Про
оренду землі» та інші закони через Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідали Конституції  України.

Таким чином, хорошу, в принципі, ідею протягом всього 2008 року не було реалізовано. Закінчився 2008 рік, пройшла практично половина 2009 року, а аукціонів та конкурсів по продажу землі та передачу прав на оренду як не було так і немає.

Держава втрачає сотні мільйонів гривень недоотриманих в бюджет, юридичні та фізичні особи не можуть отримати земельні ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної власності та продаж їх для здійснення підприємницької діяльності заблокована повністю.

Близько трьох мільйонів гектарів землі використовуються підприємцями
незаконно.

Абсолютно абсурдною є ситуація, коли унеможливлюється надання земель для
фермерських господарств, більше того, фермери у кого вже є земельні ділянки в
оренді при закінченні терміну оренди не можуть переукласти договір на наступний
термін.

Дуже прикро, що відповідальними державними інституціями вкрай мізерна увага приділяється питанням продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Незважаючи на наявну законодавчу та нормативну базу, реальну можливість отримати дуже суттєві надходження до державного та місцевих бюджетів продовжується абсолютно невигідна державі практика передачі цих земель практично
безкоштовно.

Регулювання земельних відносин у містах та інших населених пунктах відбувається, як правило, без належного врахування всіх соціально-економічних аспектів забудови, що призводить до серйозних проблем в освоєнні сприятливого життєвого середовища.

Незважаючи на всі потуги та фінансові затрати так і не створено до цього часу необхідні правові засади та не впроваджено нові технології в питаннях створення та ведення в державі автоматизованої системи земельного кадастру.

Зазначені вище основні проблеми розвитку земельних відносин в першу чергу породжені без перебільшення катастрофою кадрової політики Держкомзему України.

Кадрова політика в Держкомземі не піддається нормальному розумінню і якійсь логіці. У всякому разі ні фахова підготовка, ні досвід роботи у галузі землеустрою та земельних відносин не є вирішальними при призначенні на керівні посади державного, обласного і навіть районного рівня. Очевидно, до уваги
береться партійно-політична (чи кланова) приналежність. Так, з 2005 року змінилось чотири голови Держкомзему, з 26 керівників обласного рівня 18 змінено. В деяких областях (Харківська, Київська, Чернігівська) такі зміни відбуваються практично щорічно зі скандалами і повним блокуванням роботи підрозділів. Із новопризначених керівників обласного рівня майже немає фахівців із землевпорядною освітою. Крім того призначення начальників обласних і районних керівників управлінь земельних ресурсів відбувається без погодження з відповідними главами обласних і районних державних адміністрацій, що є прямим порушенням законодавства України про державні місцеві адміністрації і значно погіршує координацію і взаємодію всіх органів управління.

Корупція в органах управління земельними ресурсами не витримує жодної критики. Є диким, що про величину поборів або так званих «такс» знають всі, хто стикається з необхідністю отримати будь-який висновок, довідку або просто бланк державного акту. Абсолютно не знаючи за що, але всі змушені платити дуже значні хабарі за таку собі просту процедуру реєстрації державних актів на землю чи договорів оренди в місцевих структурних підрозділах Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Керівництву Держкомзему необхідно якнайшвидше відновити довіру до також поважного колись органу виконавчої влади.

Для цього необхідно зробити декілька простих речей – повернути на роботу фахівців-землевпорядників яких незаконно звільнили, завжди узгоджувати призначення керівників з органами місцевої влади, спростити та здешевити процедуру отримання всіх необхідних матеріалів та документів громадянами,
змусити підлеглих виконувати закони України, позбутися керівників, які скомпрометували систему.

А починати необхідно якраз із самого Держкомзему, повернувши на керівні посади професійних управлінців, здатних генерувати та реалізовувати вкрай необхідну державі земельну політику.

Проблема недосконалості земельного законодавства та державного управління земельними ресурсами в земельних відносинах є однією із найгостріших проблем.

Скільки і яких законів та нормативних актів необхідно прийняти в Україні ніхто не може відповісти, є різні думки. Якщо не працює ринок земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, неможливо передати землю державної власності в оренду, діє мораторій на продаж земель
сільськогосподарського призначення, не визначено хто буде займатися реєстрацією прав на землю та інше нерухоме майно, не створено фонд земель державної власності та не визначено хто їм буде управляти, багато питань по охороні та консервації земель, то скільки і які закони необхідно прийняти, щоб розблокувати ці проблеми, а їх ще так багато. До стандартизації землевпорядної та нормативної
документації практично не зроблено жодного кроку.

Земельна політика України в майбутньому повинна базуватись на таких основних принципах як відкритість, прозорість, чесність. В органах земельних ресурсів повинні працювати професіонали-землевпорядники які зможуть вирішуватискладні завдання.

На думку багатьох фахівців одним із пріоритетів державної політики повинно бути закінчення реформування земельних відносин у сфері земель сільськогосподарського призначення. Це відкриє можливість для формування конкурентоздатного та екологічно безпечного сільськогосподарського
виробництва.

Цього можна досягнути в першу чергу запровадивши ринок земель сільськогосподарського призначення.

Формування законодавчого забезпечення ринку земель сільськогосподарського призначення фактично розпочалося з прийняттям першої редакції Земельного кодексу України. Проте, на сьогодні у нас є правові норми, які містяться в різних законодавчих та інших нормативних актах, часто не мають правової завершеності та однозначності.

Слід зазначити, що прийняття законів України «Про ринок земель» та «Про державний земельний кадастр» лише обумовить можливість зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлений Земельним кодексом.

Крім зазначених законів повноцінний ринок сільськогосподарського призначення потребує вирішення на законодавчому рівні питання управління землями державної власності, а разом із внесенням відповідних змін до Закону України «Про землеустрій» надасть можливість управління земельними ресурсами для
оптимізації землеволодінь та землекористувань , що є надзвичайно важливим у створенні системи управління земельними ресурсами та процессами на ринку земель сільськогосподарського призначення.

Позитивну роль у формуванні ринкового середовища, його прозорості та передбачуваності, може відіграти прийняття Закону України «Про зонування земель».

Реалізація державної політики в еволюційному розвитку землеволодінь і землекористувань, формування конкурентоспроможних сільськогосподарських підприємств відкриє можливість для проведення необхідних робіт із землеустрою, розробки планів організації земель новостворених сільськогосподарських підприємств.

Впровадження системи економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель, грунтових обстежень нових землекористувань і їх паспортизацію, дадуть змогу для ефективного державного управління земельними ресурсами, уточнення економічної бази для справляння плати за землю.

Вважаємо, що охорона земель в найближчі роки повинна стати пріоритетом в діяльності Держкомзему та Мінагрополітики. Для цього є всі можливості, в тому числі і фінансові. На спеціальних рахунках місцевих адміністрацій є десятки, а то і сотні мільйонів гривень від втрат  сільськогосподарського та
лісогосподарського виробництва, які можуть використовуватись виключно на охорону земель та на землевпорядкування.

Уже в цьому році Верховна Рада може і повинна прийняти закон який розблокує аукціонну діяльність. Для цього необхідно внести зміни в статтю 137 Земельного кодексу України або прийняти окремий закон «Про земельні аукціони». Далі буде все залежати лише від діяльності Держкомзему України, якому необхідно буде в найкоротший термін напрацювати  нормативні акти, що випливають із цих законів.

Земельна спілкаУкраїни


Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *